Гримаси

Хто я, скажи, що тут в гримасах віри

Одній тобі у вірності клянусь,

Що в погляді твоїм боюсь довіри,

А більше, щоб довірилась боюсь.

Що чуйних слів патетика нестерпна, —

Пустинний берег відданий хандрі,

В твоїх слідах шукає знак безсмертя

Самотній друг на стоптаній землі.

І змірює своїм байдужим зором,

В таблицях мір піднесену красу,

Що за гримасами приховує свій сором,

Жаліючись видушує сльозу.

Він роздивляється в заломлених зап’ястях,

В лукавстві рук і холостих очах,

І жест, і погляд їхнього нещастя,

Живу любов, що губиться в слідах.

06.06.2019