Гризун

У Матвія Гризуна двір є і садиба.

Він по дворищу своїм, мов куркулик, диба.

Очі жиром запливли, потонули в салі.

Тільки й бачить власний тин і нічого далі.

Уночі він задріма на якусь хвилину,

Сниться: злодіїв табун лізе по малину,

А собака спить собі в будці біля сіна…

Прокидається Матвій, будить свого сина.

— Ану, вийди до садка, тричі гавкни, сину,

Бо злодюги обнесуть геть усю малину. —

А синок відповіда: — То даремна праця.

Гавкай ти — старого пса дужче побояться.