Громи гуділи в нього за спиною

Громи гуділи в нього за спиною,

З-над лісу буря сунула й гроза,

А він не чув за думкою сумною,

А в голові – гули пісень слова.

Йому були пісні страшніш од бурі,

І роздирали серце, як громи.

Тривогу більшу, аніж висі хмурі,

У серце й душу віяли вони.

Як розстелились хмари по долині

І розпач неба в травах зашумів,

Не похмурніли в нього очі сині,

Він жваву пісню в грудях притаїв.

Безжальний вітер листя рвав і кидав,

Ламав колосся, гнув і шматував,

Але з грудей мелодію не видер, –

Юнак із вітром в далеч поскакав.