Груба, як виноград

Я — молдованка: край мій — святиня,

За лозу й калину віддам усе, навіть тишу.

Він мене кинув — хай їде у свої сни,

А я з гномами творю: сміхом закопую ломоту.

Читала їм Гоголя, лаяла його дахами,

Хай той, хто пішов, шукає свою правду в болі.

Я дякую Богу за правду й за силу,

Бо моя Молдова — моя броня й мій щит.