Грудень

Зима ще спить, ніде не поспішає,

Північний Вітер ще не розходився,

і Віхола також відпочиває,

хоч листопад уже давно скінчився.

А Сніг не міг заснути серед ночі,

бо вже Мороз на землю опустився,

розплющив Сніг свої блакитні очі,

і до роботи стрімко спохватився.

Сніжок швиденько з ліжечка піднявся,

озимина ж без нього пропадає,

а він про неї дуже хвилювався,

бо ковдри на полях не вистачає.

Пішов Сніжок озимі рятувати,

він щедро розкидав свої сніжинки,

а Віхола прийшла допомагати,

засипала дороги і будинки.

Всю ніч вона сумлінно працювала,

хурделити до ранку намагалась,

і довго ще зі Снігом танцювала.

ну а Зима тихенько посміхалась.