Хай мине років сто, або триста

Хай мине років сто, або триста,

До історії сплине наш час…

І хвилює мене особисто,

Що нащадки розкажуть про нас?

Чи судитимуть наші онуки

По заслузі, по справжнім ділам?

Чи повірять у горе та муки,

Що здолали на злість ворогам?

Чи прийдуть до могил наших древніх

Із повагою та відчуттям,

Що жили ми таки недаремно,

Незалежність сплативши життям?

Чи озветься в душі тиха пісня,

І чи мову батьків збережуть?

Чи у праці суспільства корисній

Українці шлях власний знайдуть?

Хай не зараз! Років через триста

Буде справжній народ, не жебрак!

І станцюють нащадки барвисто

На кістках наших справжній гопак!