“Хай слово тоді умре”

Хай слово тоді умре,

хай забудеться все сказане і написане.

Хай вмовкнуть радіо і промовці,

і перестануть виходити органи брехні — газети,

і згорять бібліотеки — ці кладовища

засушених метеликових слів.

Тоді в лісі випаде сніг

і людина вийде зустрічати другу

і пташка, що живе в білому лісі,

покладе одне крило на одного,

а друга на іншого, просто прощебече.

І то як блага вість.