Help me,please

Не гніваюсь, Яно. Уже — ні.

Ти говориш голосно, а сенсу — як у сні.

Ти смієшся, щоб не чути себе,

І я дивлюсь мовчки, бо знаю: марно.

Ти несеш крізь дім тугу, як дим,

І все, до чого торкаєшся, стає чужим.

У тебе в жилах — два корені, два світи,

А серце не вибрало жодного з них.

Діти твої, хай бачать тебе не очима — душею.

Хай бачать не лють, а те, що ти сховала під нею.

Хай виростуть світлішими, ніж твоя тінь,

І зрозуміють, як боляче бути глухим до доброти.

Бо я не бажаю лиха.

Я просто відпускаю.

Нехай правда сама приходить до тих, хто мовчав,

І світло — до тих, хто думав, що вже все знає.