Hidalgo

Санчо, руку дай з екрану --

важко встати в нинішній добі.

Лицарем з забутого роману

я виходжу на нерівний бій.

Тіло ще важке і безпорадне...

Ми не розуміємо -- чому

доля нас розстрілює нещадно,

давить танками майданів брук.

Знаю, зловживали пустослів'ям,

за любов померти кожен міг...

Нагороду вітер нам розвіяв

порохом уздовж земних доріг.

Лицар, вмію грати йговорити, 

знаю кулеметів мову злу.

Я не вперше знову буду вбитий, 

і не вперше знову оживу.