Хліб

ХЛІБ

В нашому світі суцільна реклама,

Без реклами ні кроку пройти!

В день народження тату і мамі,

Без реклами презент не знайти!

Рано-вранці встаю на роботу,

Засинаю в глибокій ночі!

А про мене проявляють турботу,

Із рекламних агенств фірмачі!

Переривають футбольні баталії,

І на самому піку – кіно!

Ну, а інші ігри, вже як реалії,

Без реклами не крутять давно!

Є, проте на планеті дорогий предмет,

І йому в цьому світі безмірна ціна

Знецінити не зміг його навіть багнет,

А рекламу робила йому війна!

Я щодня на базар направляюсь,

З хвилюванням його купляю!

До віконця кіоску схиляюсь,

Незрівнянний я запах вдихаю!

Я беру його в руки, як щастя,

Як знахідку беру золоту!

Я пригадую, як в роки напасті,

Він давав нам надію святу!

І, як скоринку я в чистім полі,

Ховав з порохом разом в кишені!

І, як крихти просив у долі,

Голод, щоб втамувати скажений!

Також я материнську долю,

З її слів пригадую з сумом!

І не можу згадати без болю,

І з бісовим змиритись глумом!

Мати згадує, як в таборі на Печорі,

На безцінний кусочок молилась!

І як житнім, із печі чорним

Моя бабуся з людом ділилась!

І, як теща - я згадую до сих пір,

Гляділась перед ним, як на параді!

Адже смерті він діяв наперекір,

У війною обложеному Ленінграді!

Згадую я і про те, як в два ночі,

Ми за ним чергу тісну займали!

І побачивши його, донесхочу,

З хлопчаками ми дружно кричали!

Не біда, що гороховий, або з кукурудзи,

Був він нам всім - надією, вірою!

Не біда, що кусок зашкарублий,

Був він нам всім прекрасного мірою.

Дорогі мої друзі, зрозумійте мене,

Так хочеться жити, радіти, творити!

То ж вірю я, Бог дав мені головне,

Все життя з любов'ю про хліб говорити!

Від душі я б Творцю спасибі сказав,

За слова, що в свідомість направив!

Я б з майданів ідолів поприбирав,

Я б пам'ятник Хлібу поставив!

24 листопада 2018 року Леонтій Павлюк