Хоч раз в житті

Хоч раз в житті ти відчував нестерпний біль,

Хоч раз в житті ти мертвий падав долі,

І куштував на смак бездонні чорні дні

І так шукав полону, щоб позбутись волі.

Ти так хотів побачити, зустріти,

Знайомі очі у потоці сірих гордих лиць,

Ти намагався встояти, зуміти…

Летівши вниз і падаючи ниць.

Ти не змінився…просто розколовся

На сотні автономних часточок,

Які хапалися за білі сонні хмари,

За ту ілюзію із білих ниточок…

І сипався додолу ніжний білий цвіт,

Який з душі вітри так голосно струсили,

І ти казав тоді собі:”Живи”

І пнувся вверх допоки вистачало сили.

Хоч раз в житті доводилось всміхатись,

Коли в душі зима снігами замела…

Хоч раз усі ми починали жити,

Коли на віях проявлялася сльоза…