Хочу відчувати, а не лише уявляти

Як же класно уявляти,


Але все ж хочу відчувати.


Усміх твій, немов та зірка,


Виникає вона зрідка.


Голос рівний, незворушний,


Що для мене не бездушний.

І ночами я не спала,


Всі ті знаки рахувала:


Погляд, дотик, привітання,


Обійми — ти ж на прощання.

Мій ведмедик — наче ти:


Милий, тихий, мовчазний.


Та відмінність все ж я знаю —


Він зі мною, а ти в гаю.

Віталіна Фарʼян