Хочу заміж за тебе

Я хочу за тебе заміж.

Не через сукню, не через свято, не через слова «назавжди».

Я хочу —

через ранки.

Через тихі кухні з теплим світлом,

де кава пахне ще сонною ніжністю,

де я стою поруч і думаю:

як добре, що ти — мій.

Я хочу за тебе заміж,

щоб готувати тобі сніданки,

простими руками,

з великою любов’ю.

Щоб ти сідав ще трохи сонний,

а я дивилась і усміхалась,

бо найбільше щастя —

бачити тебе поруч у звичайному дні.

Я хочу за тебе заміж

за твою тишу,

за твій спокій,

за той стан, у якому мені легко дихати.

Щоб будити тебе обережно,

нахилятись ближче-ближче

і цілувати твій сонний носик,

тихо, щоб ти ще на мить залишився між сном і мною.

Щоб ти посміхався, не відкриваючи очей,

і обіймав мене так,

ніби весь світ можна відкласти

ще на кілька хвилин.

Я хочу за тебе заміж

не для гучного «ми»,

а для простого життя.

Для вечорів на кухні.

Для твоєї втоми, яку можна обійняти.

Для твоїх мовчань, які я буду розуміти.

Для твоїх перемог, якими буду пишатись тихо.

Я хочу бути тією,

куди ти повертаєшся.

Тією,

де тобі спокійно.

Тією,

з якою можна бути собою,

без сили, без ролей, без захисту.

Я хочу за тебе заміж,

бо люблю тебе не за мрії —

за реальність.

За ранкову неідеальність.

За буденні розмови.

За життя, яке можна прожити разом

день за днем.

І знаєш…

Я хочу за тебе заміж

не тому, що без тебе не зможу.

А тому,

що з тобою

навіть звичайне життя

стає щастям.

І якщо одного ранку

ти прокинешся поруч,

а я тихо поцілую твій носик —

ти зрозумієш:

Я вибрала тебе

серцем.

Назавжди. ♥️