Хороший мій, я знов тобі пишу

Хороший мій, я знов тобі пишу

В думках своїх чуттєві телеграми.

У них- я зір із неба не прошу:

Скажи мені, що буде далі з нами…

Колись ти перед вибором стояв

Серед доріг, стежок і поворотів.

Колись ти у минуле відступав, –

До мене ж- залишалось десять кроків…

Я все пробачу…та не в тому суть…

Що буде з нами-ми тепер не знаєм…

І тільки зорі в небі не дадуть

Забути час, який здавався раєм.

І він тоді зупиниться на мить:

Відчуєш серцем мої телеграми,

І душу, що за тебе так болить

Можливо прочитаєш між рядками…

Чому, коли приходить каяття

І наче в душу заганяє голку,-

До тебе-прірва, розміром в життя?

До мене ж-залишається пів кроку…