ГОРИ

А там гори за горизонтом...

Зонтом їх небо прикрива...

Укрива ватними ковдрами...

Білосніжними... ніжними...

Або біло‐сірими, сирими —

Серпанковими сарафанами...

І білі брилі набакир

Їм на макітри надяга...

Мов барибали по барлогах —

Так гори сплять у зимнім сні...

Й роздяга їх небо навесні...

Ніжно… до підніжжя...