Храм

Стрімко зміїться петля дороги.

Бачу за лісом ворота храму.

Стало дійти мені зовсім трохи!

І закінчити молитву: «Amen!»

Богу коли задаєш питання,

Відповідь маєш – мовчання Всевишнє…

Боги мовчать на лю́дські благання,

Що долинають все тихше і тихше…

І тільки храм має змогу надати

Кожному те, що у серці тримає:

Влади, визнання, коштовнії шати,

Відповідь дати, якщо запитаєш.

Сумно мені без коханої жити…

Навіть серцевий мій ритм збився…

Чи вона змо́же мене полюбити?!

Чи в долі для мене цей шанс залиши́вся?!

Так і крокую. І збив у кров ноги…

Та от не ближче ворота храму…

Хоч стало іти мені зовсім трохи,

І закінчити молитву: «Amen…»