Хто ця жінка?в дзеркалі моїм

Знову ранок збирає мене по частинах,

Кава холоне на краю столу.

Я знаю усіх на світлинах,

Та не впізнаю себе вже

Стільки облич я носила на шкірі,

Стільки історій прожила не своїх.

Іноді серце кричить мені тихо:

"Скажи, а де серед них ти

Хто ця жінка в моєму дзеркалі?

Чому в неї очі мої

Я ніби живу, але ніби загублена

Між тим, ким була, і ким є

Хто ця жінка? Дзеркало мовчить

Місто навколо кудись біжить

Та одного дня я себе знайду,

Навіть якщо почну з нуля цю гру.

І раптом розумію в тишині:

Не стала чужою собі навіки.

Просто та дівчина виросла в жінку,

А я не помітила, як пролетіли роки...

Здається, тільки вчора був той день,

Коли весь світ лежав в моїх долонях.

Я мріяла, сміялась без причин

І вірила, що час мене не зловить

Та куди поділись всі ті роки?

Хто їх рахував замість мене?

І хай сьогодні я не знаю відповіді,

Хай карта моїх доріг порожня.

Я навчусь любити свою невідомість,

Бо вона і є моя свобода.

Хто ця жінка в моєму дзеркалі?

Сьогодні я дивлюсь їй прямо в очі.

Може, вона і є справжня я —

Недосконала, жива, не дівчина а жінка.