“Хтось тисне з хмар на землю, тисне люто”

Хтось тисне з хмар на землю, тисне

люто,

А ми повинні небо підпирать.

З чужинських стріл вливається отрута

У нашу кров, коли йдемо на рать.

І небо падає в холодні трави,

Коли нас братство в землю зарива.

Лише у зорях відгомоном слави

Звучать востаннє мовлені слова.

А там, дивись, ідуть сини змужнілі

І знов беруть на плечі небеса.

І в їхньому натрудженому тілі

Жага світів далеких воскреса.

І стогне мати, породілля—мати,

Живим світам даруючи дитя…

Лиш той, хто вміє небеса тримати,

Пізнав достоту, що таке життя.

19.01.1974