Художник

Чому не намалюєш

дарабу останню? –

прошуміла під хатою

Черемошем вісімдесятого.

Чому не намалюєш

останні праліси? –

ти знав їх.

Ти знаєш:

ніколи полотно не буде

вищим від снігу дитинства

і голоснішим від нього опівночі,

коли спали покотом на підлозі

люди далекі,

бо ліс повалили

і обвішали всю піч, хату всю

мокрими онучами,

і говорять – бояться не наговоритися,

і ждуть не діждуться кулеші,

бо ти вибіг по воду

і не можеш до хати зайти,

застиг коло порога у снігах –

наче пропускаєш мертвих…

А там таке потішне вигадують –

від реготу стеля падає, ґражда валиться!