I це все про тебе

Тільки шкода, твій секрет не розгадаю -

Недоступний мені плід твій. О, Фізаліс!

Олена Мос

Ти взірець української дівчини.

Орхідея в розквітлій красі.

Ти перлина Івано-Франківщини.

Та чесноти далеко не всі

Видно зовні, бо кращими гранями

Ти виблискуєш не вочевидь,

Як буває із юними-ранніми,

Що привернуть увагу на мить –

Та й усе, бо за личками порожньо.

І цікавість уже на нулі.

Ти водночас насущна, як борошно,

І пікантна, як солі землі.

Ще й солодка, неначе амброзія!

Що смачніше для чоловіків?

Смак цей навіть в безжальнім склерозі я

Не забув би на схилі років.

Ти – суцвіття ментальних рис Заходу.

Чемність, врода, талант, доброта…

Але ж скільки приховано загадок –

В кожній думці ти ой не проста!

Звідки в тебе шалена енергія?

Наче лава вулкану палка!

Ніби від революціонерки є

Щось в тобі – точно як у Франка:

Вічна є вона! Що її стримає?

Штамп у РАГСі? Коштовний ланцюг?

Як зкувати банальною римою

Неосяжну фантазію цю?

Ну а пристрасті - теж махаонами

Ой не всидять вони в животі.

Залунають і зовні канцонами

Десь на гідній тебе висоті.

Хто почув – той розклався на атоми,

Щоб зібратися кращим мерщій.

І довіку, напевно, блукатиме

За відлунням твоєї душі.

Ти – неначе прихована істина:

Плід, що сховано в чашечці правд.

Їй не личить на людях розхристаній,

Щоб у неї будь-хто зазирав.

Ти взірець української дівчини!

Де б ще диво подібне було?

Там, де інша – платівка заїжджена,

Ти – мелодій живе джерело.

В цій шкатулочці імпровізації -

Для естета коштовні скарби.

Інші – поруч з тобою ерзаци є.

І Карпати в тобі, і степи…

Дражниш хвилею, зносиш лавиною,

Щоб очуняв між зорями десь.

То і бачу тебе я країною

Надзвичайних казкових чудес:

Самобутні традиції-звичаї -

Пізнавати б їх міг все життя.

Тобі личить ось так: таємничою…

Допоможе лише почуття.

Хай природу жіночу і вивчено

Було розумом – користі ніц.

Бо в тобі, чарівна моя дівчино,

І в розгадці каскад таємниць.