і де той вершник...

і де той вершник

в моховому сідлі на камені,

чому не скаче,

коли ламкий черешок

креше собою об запах сірки

(без жодного натяку на спалах),

а в щільникових склепах

медом забальзамовані

бджолині спогади — липові й ні —

про ще не зарослі тім’ячка

покритонасінних,

й не знати на скільки шарів

має розшаруватися

шмат сухої кори

щоб стати метафорою для вітру

який ішов на ви

а перейшов на ти

погладжуючи напханий часом стовбур

проти годинникової (як той любить),

й вушка передсердь нашорошені

потріскуванням на серцевих частотах

(а ось і натяк),

й моху мох намагається не наснитись

тому що мох

14.09.24