“І кінь тебе поніс через потік”

І кінь тебе поніс через потік.

Для тебе ліжник на коня накинув

панашко.

Він коня твого зарік

на воду й камінь, блискавки і глину.

І кінь пішов на воду,

і поніс

тебе через потік.

І ліг на воду

узір барвистий ліжника.

І ліс

осінній розірвав його зі споду.

Ти глянула у воду:

не стає

одної барви — щоб лице погладить.

Спізнилось у воді лице твоє —

умре в узорі,

не спинившись навіть.

А кінь тебе несе через потік.

А кінь тебе несе в осінній праліс.

Не вирветься на твердь узорний лик.

Зімкнулись води,

 щоб сліди зостались.