і коли б я

як подивлюся в ринви твоїх тоненьких зморшок,

то знаю, що течуть з них води навпростець.

сміються тільки очі - а так без міри хóроше,

і так прозоро ходиш,

мов світ тебе несе.

такі густі озера - не звидіти, не виплисти.

на дні дві зграйки рибок - посрібнена луска.

що дивишся так зелено,

високий, незаземлений?

торкнуло тільки раз -

а вже не відпуска.

і тисне, і росте всередині овалами,

між ребрами струмить печать з твого лиця.

і коли б я сміливим був і трошечки зухвалим,

то взяв би твою голову

та й міцно обійняв.