Корабель тиші...

І кожну хвилину, що тане,

Вплітаю у сонний мотив.

Ліхтар у тумані постане —

Жовтаво-сірий розлив.

Я оду складаю, мов звіру,

Що ніччю чатує в кутах.

В очах моїх — крихта зневіри,

У горлі — запечений страх.

Долоні судомить від дрожі,

Викашлюю душу в пітьму.

Цей шепіт мій — виклик ворожий,

Бо тишу я ним обійму.

Твій образ — малюю німою,

А ти мене — як корабель,

Що дрейфує поміж самотою

І гострими іклами скель.