І насправді нічого нового

І насправді нічого нового: штани й рукава.

Стадіон над рікою затоплений тінями й сонцем.

Одне коло 400 метрів, вона бігала три або два,

ну а він із шістнадцяти років був напівмарафонцем.

І нічого складного: відштовхуєшся й біжиш.

Носом - вдих, ротом - видих, асфальту плоский епітелій,

крок за кроком по колу, він завжди приходив пізніше,

щоб робити розминку і потай дивитись на неї.

І нічого стійкого: повітря напружений шовк,

кров наповнює вени, і пульс невблаганно скажений.

Він вагався, боявся, та зрештою, підійшов - 

ну бо хто ще їй скаже, як сильно їй личить рожевий?

І насправді нічого такого: кросівки й шнурки,

на футбольному полі трави незнайомі підвиди.

Він узяв її номер учора, короткі гудки,

носом - вдих,

ротом - видих.