“І не повернешся повік”

І не повернешся повік

з пустелі у гаї.

Цей рік, твій тридцять третій рік,

припав на рік змії.

Не сатана тебе терзав,

скоряв не Азазель.

Твій голод – жовтий дух отав –

не чорний дух пустель.

Допоки ти ще людський син,

ти не підеш один,

бо ще підводить із колін

наш затонулий дзвін.

Вертатись до яких начал,

кубла якого жал?

І просиш: “Отче, укріпи!..”

І чуєш: “Відступи!..”