І оглянемось: а навкруги

І оглянемось: а навкруги

Вже зима причаїлась ледь зримо.

Непорушні, одвічні сніги.

Пролітання і наскрізь, і мимо.

Тільки тінь од вільгого гілля.

Безбереговість простору тільки.

Пам'ять студнів вбирає земля.

Непозбувної пам'яті стільки...

А десь там, де збілів небокрай,

Сонце щедро себе розливає.

Хоч у кого отут питай,

Чи черленість така буває?

11.01.2022