і пита чи боюся

я нарешті побачив

марність своїх зусиль

коли надто жадаєш - ніколи того не буде

а я рвався надміру - тільки шкіру собі пропалив

електродами пальців

і розрядом грубим

•

я нарешті повірив

у неминучість своїх ворогів

в одинокості друга розгледів себе як у люстрі

я жадаю любові - і з того надкрай ошалів

перепік свою гордість і надрізав груди

•

і пішла сонценога звідти моя душа

краснотіла дикунка вирвалася

підвелася

у вогненному танці до зоряного ковша

простянула руки

прив’язала пасма

•

всі ми тягнемо линву

руху свого до тепла

лежимо пустотілі і справно чеканимо пульси

а десь та навіжена виплескується із котла

і уміє уперто

і пита чи боюся