“I поблизу – радянський сад”

I поблизу — радянський сад,

будова й роздуми в маруді

про довгу чергу самозрад.

Я кочегарю в халабуді.

Ставок тьмяніє, наче ніч,

розлита й вигускла до ртуті.

Так добираються до суті

душі ? Доходять протиріч

із розумом ? Iдуть на шпиль

тремкого молодого горя ?

Як вечір душу розпросторив.

Як сяє антрацитний біль

із темряви. Немов відьмак —

не відведе од тебе й ока,

все стежить, стежить неборак

і припадково й ненароком.