“І шум людський, і велемудрі книги”

Я помчусь по дикой степи, 

Я надменно сброшу я 

Образованности цепи 

И вериги бытия. 

               М.Лермонтов

І шум людський, і велемудрі книги,

І п’яних струн бентежно-милий спів,

І славу, й злото — битія вериги —

Я все забув, все занедбав, спалив.

І з-під кохання ніжної кормиги

Я вирвався, як раб із кайданів, —

Та серце холодом страшної криги

Я, друже мій, ще зовсім не покрив.

Я лиш оддав з низьким поклоном Долі

Всю суєту дитячих цих утіх

За день один в широкім чистім полі!

Я взяв собі у Неї замість їх

Веселий сміх, безмежне щастя волі

І ріг — мисливський переливний ріг!

1911-1918