І сходить Сонце

...до слова, я пам’ятаю те чорне поле на тобі,

Пам’ятаю

Блакитні, жовті, червоні та сині квіти,

Що росли на ньому,

І тепер, вони поволі проростають в мені дійсністю минулого.

Окрім того,

Згадуючи те плаття в якому ти шаленіла

Вигойдучи стегнами танець літнього ранку

Я почувався загубленим і обезсиленим,

Аби придумати метафору.

Сонячне сплетіння наливалось малиновим соком,

Як твоя талія дразнила палахкотінням нічної мулети.

І тоді я помирав у тобі і проростав квітами

Які ти так любила носити на тому чорному ніжному полі

В якому зможе загубитися і найвеличніший поет

Роздивляючись, як сходить Сонце.

21.01.2024