І світ воскрес! І, працівник великий

І світ воскрес! І, працівник великий,

Устав орач і плуг важкий підняв.

Де був колись пустир одвічно-дикий,—

Він борозну найпершу проорав.

І цілини великі скиби чорні

Лягли в степу. Насіння золоте

Впаде на їх,— на ниві неозорній

Хліб дорогий, налившися, зросте.

Нехай росте, пиша на нашім полі!

Колись і ти, сівачу правди й волі,

На рідний степ повинен ще прийти.

Чи прийдеш ти? Лежить земля без діла,

Країна вся неначе заніміла —

Чому ж не йдеш? Чому загаявсь ти?

1888