І в цих долоннях протиріч

І в цих долоннях протиріч

між спокусою й стражданням

стояв із тінню пліч-о-пліч,

з якою не зійшлися ми в бажаннях.

І хоч обрав я все ж останнє

за спиною лишив гріх:

Як зайде сонце — прокидається кохання

та лиш місяцем зродитись зміг.

І я як в'язень споглядаю Землю, 

бо лиш один зберіг стрімке тепло.

Години ці... Життя... Я мужньо стерплю,

лиш не втрачай проміння, зоре, ти свого.

Бо хто з усього цього люду

без тебе зможе дать комусь життя?

Все ж за вибір свій платити мушу

та щасливою тінь, хоч побути змогла.