І в дощі, як і в спеку, я – у трясовині, 

І в дощі, як і в спеку, я – у трясовині, 

болотяна глина,  і ми стали чу - жить 

Чую як звук дощу спускається  на покрівлях,

немов це чиєсь  життя  відходить

І в дощів величезних пір'їни,

я - огорнувшись у гуму

в чобоття із резини,-  не злякавшись грому,

розглядаю під прицілом

листя цвіт в калюжах сірих

І чую, звук дощу відлунням у тиші

і відчуваю, - у мене знову промокнуть ноги

Ти ж не напишеш мені тонни невдоволень та брехні

а я наші зберігати не буду діалоги ..

 2020