“і в зашморгу до тебе долечу”

і в зашморгу до тебе долечу

перетин звуків зрине на прицілі

про білі вежі я в дитинстві чув

а котрі з них залишилися цілі

я знаю ти ніколи не була

царівною на пальцях чингісхана

накриє захід сура бездиханна

а ти для тої сури замала

переласкавши грона мужиків

і первородних царенят зронивши

почуєш як за гоном дише кір

жагучим настом покриває ніші

перелиставши очі цуценят

побачиш мій усміхненний відбиток

є виток душу — вирізати сад

з покірних як легенда голих ниток

є бестіарій чистого дощу

на зламі часу збитого докупи

я чув тебе як голос воду чув

не зустрічай мої роздуті трупи