І вдома ніби (та не вдома)

І вдома ніби (та не вдома)

Обличчя втомою близькі

Покори повної низькі

На схід відвішують поклони

За тих ,хто втратився колись,

Допоки я в найменшій мірі

(Не знати в що) не вірю й вірю

В бажанні скромному знайтись.

Нарешті силою відмила

Відбитки з пальців власних рук,

Щоб залишали просто круг

І ні про що не говорили.

Я часто й пристрасно пишу,

Бо те,що пишеться-це правда.

І як сьогодні, так і завтра

Не відіб’єш пера ціну.