І я прийняла

Я прийняла цей світ — без прикрас і умов,

Без героїв у бронзі, без гасел і грому.

Бо щастя живе не в гучних словах,

А в простих, як хліб, руках дому.

Мені більше не треба втеч і доріг,

Я вмію любити небо над полем.

У мені — Молдова, Румунія, світ,

І спокій, що пахне молоком і волею.

Я знаю: любов — це не “вічно”, а “тут”,

Це чай на веранді, це очі в очі.

Це коли не питаєш, “за що” чи “чому”,

А просто мовчиш — і стає легше.

І хай десь гуде столиця,

І хай чужі говорять про владу,

Я лишусь тут — серед музики,

Серед серця, що б’ється правдою.