«І я умію пісню»

 І я умію пісню,

умію не одну,

то тихо-милозвучну,

то грімко-голосну.

Я так люблю ті співи,

а я їх сам зложив

у тихі хвилі щастя,

у хвилі, як тужив.

Одна сільський дзвіночок

нагадує мені,

як в сумерку вечірнім

дзвенить у тишині.

А друга сум наводить,

стає понурим світ,

мов вітер хмару кличе

на ясний небозвід.

І зарояться разом

крилатії думки,

бринять, летять і в’ються,

як в пасіці пчілки.

Вони словам вторують,

дають життя і чар,

і цвітом їх вбирають,

як землю пишна яр…

1891