І, як тверде каміння, кожен з нас

І, як тверде каміння, кожен з нас

витверджує себе у плині часу,

і забуває врешті-решт той час,

й наповнює життям всесвітню чашу.

І поза часом нидіти недвижно

є неможливістю незламною повік,

бо на деревах спіють спілі вишні,

які вже раз перецвіли торік.

І ти, як камінь витверджений часом,

у часі вже не згубиш власний лік,

бо ти лише шукаєш свій оазис,

і з головою поринаєш у потік.