І якби на усіх тих вокзалах

І якби на усіх тих вокзалах,

де ти зупинятимешся,

Готували би каву таку,

як мені до смаку –

з молоком,

А не так, як ти любиш – геть чорну,

Ти би згадував те,

як щоранку мене

переконував,

Що було б до снаги,

якби свої смаки

я змінила і стиль,

Та, пробач, тебе зовсім не слухала…

І якби мені в твій календар,

крім усіх тих ночей,

крім усіх отих чар,

Що спокусою віють ще здалеку,

Записати б іще кілька днів…

Та й би знати тоді,

що в твоєму житті

Я була не простим лише спалахом.

І куди б не занесло мене

божевільне життя

через рік, через два,

У які би світи чи країни –

Я вертатимусь подумки в ліжко твоє

і у твої обійми…

і у твої думки,

що наповнені згубою…

Пам’ятай мене, любий мій…

Пам’ятай мене…