І янголи на небесах не дали собі з нами ради,

І янголи на небесах не дали собі з нами ради,

А турбувати Бога за таких дрібниць було їм зась.

Все спинилось на стадії оглядин,

Мабуть,

В тривимірнім світі в триєдиного Бога є ще четверта іпостась.

І з них котрась

Змішує у світі все, що існує, як на думку спаде,

А нам не дасть

З’єднатись в ціле і стати нероздільним! Як бризки у водоспаді

Розлітались геть, нас розтрясали на дрібки каскади,

А потім ще додалось до наших нещасть

Усвідомлення, що колишні панацеї тепер лиш бади.

Звелось кохання в перелюби, в байки Шахерезади,

Кіт в хату і миші в нори тільки шась!

Хтось шукає щастя, а хтось його краде,

Нишком тінню підкрадається ззаду

І простромлює серце, б’ючи поміж крил!

І на узбіччях вздовж цієї швидкісної автостради

Янголи лежать в тілах збитих кішок і собак. Ціна зради

завжди вмотивована для тих,

хто її вчинив:

Цілі оголошені високі та шляхетні, яких заради

Вони порпаються в збіжжі з врожаїв наших нив.

Та не довгою буде їх радість,

Не дочекатись Гаману своїх замислених жнив!

Наш цвіт весняний побило градом

Та буревій відступив, а з ним

Сповзли у нори глибокі всі отруйні гади

На Главосіки. Залишились тільки спогади і сни,

Та перед майбутнім вони безпорадні.

Любов перетворює нас в Одісеїв і Синдбадів

осінньої пори.

Така її природа. Когось приб’є, від когось відвадить.

Комусь зірве серце немов листя опале. Згорить.

А в когось тільки здере клапті кори,

Їй потрібно крові для яскравості помади,

А ще вона довго-предовго в ранах ятрить…

І навіть янголи на небесах з цим не дають собі ради…