“І заклинання мольфарів”

…І заклинання мольфарів

промовив бахур.

І знову не почули слів,

хто ждав метафор.

Лиш забрязчала тьма оков,

і знову — галас,

щоб тільки з кров’ю лиш любов

заримувалась.

Відходить та — з його отав…

І побратими.

“Господь із нею, — прошептав. —

Господь із ними”.

І тільки мати ледь жива

на всі Карпати.

Де завива нічна сова,

там ходить мати.

А сльози падають зі стін,

а він не плаче.

“Я, мамо, тут. Я геть-один”.

…Світає, старче.

Гірчить надкушене зело

Вітчизни злої.

А злості в тебе не було…

Господь з тобою.