І знаєш, кожне місто є моїм...

Історія не любить несвідомих,

Бо кожен з них псує її листки.

Донецьк не любить марні сльози,

Він любить як сміються малюки.

Мій Кропивницький любить щастя,

Обожнює спектаклі та вірші.

Бруківка по Великій Перспективній,

Нас зустрічає вранці і вночі.

Мій Крим помішаний на правді,

Не терпить як затягують в обман.

Він точно знає час приходу дати,

Коли в гніздо вернеться ластів’я.

Мій Львів цілується з мистецтвом,

Закоханий у вуличних співців.

На площі Ринок зустрічають гостей,

Мільйони звуків вмілих скрипалів.

Мої Черкаси грають на бандурі,

Цей звук луна з віддалених віків.

Колись Богдан тут промишляв війною,

Тоді усі боялись козаків...

А мій Дрогобич справді ексклюзивний,

Гармонія багатства й простоти.

Там вперше я знайшов своє кохання,

Кохання до мистецтва і краси.

А що тоді казати про Луганськ?!

Це місто – резиденція весни.

Там є усе, що треба для життя,

Так буде вічно й на віки!

І знаєш, кожне місто є моїм,

І кожен з нас є мером свого міста.

А ліпше завітай і подивись,

На ці перлини й звуки піаніста!