“і знову дощ і знову знову знову”

і знову дощ і знову знову знову

ми мовчимо і знову мовчимо

і знову не наважимось немов

глумливий дощ підслухає розмову

і буде реготати цілу ніч

і нас не випускатиме з під’їзду

і довго-довго безборонне місто

печально зазиратиме до віч

шептатиме що є лишень обов’-

-язок перед людиною — не більше —

— і навіть вірші — боже — навіть вірші —

— усе що хочеш тільки не любов

і навіть накликатиме біду

і ти — смішна — підказки ті повториш

та я ні слова не скажу натомість

а просто мовчки

в дощ тебе

введу…