І знову про прекрасне

                   І ЗНОВУ ПРО ПРЕКРАСНЕ

Друзі, я зовсім мало писав про кохання,

Сьогодні ж хочу про нього сказати!

Пардон – се ля ві, вибачайте – зітхання,

Про любов не легко у віршах розказати!

Але я від душі, світу щиро признаюсь,

Жінок я запально, безмежно люблю!

Я їх красотою вдень і в ніч упиваюсь,

Про щастя для них завжди Бога молю!

Ви запитаєте: «друже, про що ти говориш,

Про кого так гучно і дзвінко співаєш?

Чому про любов ти вірші не твориш?

Адже повсякчас красоту помічаєш?

Повірте, рідненькі – на ці запитання,

Я вилитись хочу стрімкою рікою!

Писати про вроду є велике бажання,

Дозвольте ж творити тремкою рукою!

Я всіх матерів на престол підіймаю,

Коханих, хто дав нам світ в нагороду!

Сестрам і донькам я раю земного бажаю

І від життя – для них вроду і насолоду!

Я хочу з любов'ю за онучок сказати,

Бабусь, тіточок – всіх розцілую!

Племінниць, невісточок міцно обняти,

Перед дружинами всі перепони зруйную!

І знову люди кажуть мені щодня:

«Дивись – рядки твої заблукали в імлі» А я все прошу у Бога безмірного дня, Щоб вічно кохати всіх жіночок Землі!

І щоб не вчинилось – я їх буду любити,

Рідних, далеких, ніжних – всіх, всіх!

Я буду бажати щасливо їм жити,

А доля, щоб дарувала їм тільки успіх!

Я пристрасно бажаю їм миру, весни,

Здоров'я, кохання і дня голубого!

Щоб снились їм тільки чарівнії сни,

Стелилась щоб в рай золота дорога!

8 березня 2007 р