І знову тривога

Знову чую тривогу цю кляту,

і до себе дітей пригортаю.

Повели нас неначе на страту,

і стріляють у того, хто скраю.

Знову виє сирена відбою,

на цей раз ми живими лишились,

нам ночами немає спокою,

та боятися вже заморились.

Знову виє ця дика тривога,

від якої у нас перевтома,

в коридорі помита підлога,

ми сьогодні залишимось вдома.

Знову виє сирена надворі,

знову місто зализує рани,

заховалися ми в коридорі,

і на завтра будуємо плани.