І ЗНОВУ ВОКЗАЛ...

І знову вокзал, і знову перон

Кажу: «Бувай» на мить коротку

Почуттів Рим палю, мов Нерон

І вдягаю на душу суму обгортку

А потяг… Його залізне нутро

Наскрізь пропахло розлукою

Місяць шкірить гостре ікло

За надій сховавшись перукою

І звиваються колії зміями

Що на світанку приповзуть до столиці

Життя спокусить новими подіями

І хитро примружить очиці

З натовпом, в ритмі шаленім

Поспішатимеш до місця призначення

А я чекатиму в містечку маленькім

На наше солодке побачення

© Леся Приліпко-Руснак, 24.09.2017