І знову життя поринає у смуток

І знову життя поринає у смуток,

І знову несе у вир почуттів.

Душа, наче хмара, шукає притулок

У переплітіні людських світів.

І наче в дорозі з обривом у море,

У нашім авто, на половині шляху,

Зіткаємось ми знову і знову,

У світлих думках і у темряві сну.

Немає пального, щоб рухатись далі,

І щоб повернутись не вистачить сил,

Навіщо ми гнали на цьому ударі

У голову щастя і за спину крил.

Це все ТАК закінчилось?

Чи то касету програвач зажував,

Чи це мені одного разу приснилось,

А у тебе як завжди була купа справ, ...

І знову життя поринає у смуток,

І знову несе у вир почуттів.

Душа, наче хмара, шукає притулок

У переплітіні людських світів.