Ідея

виношую в лоні ідею

і де я тепер після

наших вчорашніх істерик?

все стерто й

каліцтво пророків не зовсім тілесне

душевне скоріш

поріж

розчленуй на кавалки всі дні що пройшли

все те що ми втратили

все те що стало старим і затертим!

краще давай забуватись?!

давай не дусити загноєні рани

з-під наших сердець

холодними тінями до сих пір продовжуєш

писати нікому не потрібні рядки

ти видряпуєш рівно по контурах

на cтінах вірші і прокльони безжальні

блюзнірство скуйовджених бачень!

онімілий кашель…

ось що так вабить в

усій цій давно завареній каші

пробач я залишаюсь

знову і знову танцювати словесний

стриптиз перед вами всіма?

вже набридло ловити ріжучі погляди

звідусіль

як рани у сіль відбиваючись

від куль!

від курв!

вері кул!

культурне життя

ха-ха

просто загрався в поета

альфа-бета відсічення

антракт!

може завершимо зараз виставу?!

і ким ми стали міняючи місцями усе?

знову і знову різати пальці допоки

не буде болю тілесного щоб відчувати

хоч щось і кесаревий тут ні при чому

не допоможе!

виношую в лоні ідею

і де я тепер?

скажіть хоча б хтось?

вишнями переспілими опаду від переспілості

так приємно робитись нещасним що

часто засинаю на балконі під ранок

з недопитим на дні алкоголем

і комом у горлі так дусить відсутність

тебе що аж хочеться вмерти

не дихати й лежати собі

руки склавши

молитись пошепки щоб ніхто не зміг

підслухати

хоча б це