Йди 6#180

Ти йди…

Йди собі, знову, як вже звичайно, як вже завжди це робиш, виправдовуй себе перед собою, та йди собі, знову і знову.

У власному задзеркаллі, прикордонні, шафі з котами, пустому холодильнику, темряві з гірляндами, на всі три вікна, і лише одні двері, лише одні. Йди!

По холодній, освітленій вулиці, чи піску темному від води, йди.

Залишай все по заду, але тримай в гаманці на пам’ять, ти, лише ти… тож йди.

Ти не знаєш куди, йди…

Ти не знаєш хто ти, йди…

Йди і не озирайся, не порівнюй, не сумнівайся, у всіх різні шляхи, йди…

Куди б не занесли ноги, по головах, по почуттях, в довгі ночі, і в пусті дні, йди…

(в загниваючих ранах, депресивних станах,

піною в каві, тріщіною в склі, недописаному листі, пробач мені, в почуттях простих, сторіз, пости, у віршах сумних, далеких країнах, на брудних простирадлах, ненатиснутих гальмах, у спущених газах, в очах, посірілих очах, крапках і комах, ненависті до комах, в квітках, плітках, розхитаних зубах, нервах, закоханості невдах, їде дах, в мене їде дах… на білих стінах, долонях, слідах, в театральних виставах, лижах, горах, у вині і стравах, ароматах, смаках, розбитих надіях, в оргазмах, в синцях, напольних вагах, кошмарах, жахах, в зірках, в лісах, непроходних лісах, спорах, дощах, вуглях, в словах, виразах, цигарках, в різних світах, відсутніх планах,

в сльозах, твоїх солених, як океан сльозах)

Страх…

Я шукатиму тебе в чужих серцях.

Я чекатиму тебе…

Йди!